| Преса |
|
 |
|
Народжена в День музики
Лілія Коструба давала урок незаслужено «заслуженим»
Лідія Ніколаєва
кандидат мистецтвознавства,
професор ЛДМА ім. М. Лисенка
Серед розмаїття музичних подій вересня, на тлі концертів фестивалю «Контрасти» не загубився творчий вечір солістки Львівської філармонії Лілії Коструби, присвячений 15-річчю її творчої діяльності. Він зібрав до філармонійної зали не лише друзів співачки та колег, як це часто трапляється на ювілейних імпрезах, а й численних шанувальників класичної музики, хоча цього вечора в місті відбувалися ще два концерти за участю виконавців екстра класу.
Лілія Коструба – відома у Львові камерна співачка, авторитет якої в музичних колах та популярність серед широкої публіки невпинно зростає. І успіх її останніх концертних програм (з нагоди ювілеїв видатних митців – Соломії Крушельницької, Остапа і Нестора Нижанківських) ще раз засвідчив це.
Бог наділив Лілію Кострубу прекрасним голосом – барвистим, теплим і ніжним сопрано ( може, не випадково з’явилася вона у світ 1 жовтня, у Всесвітній день музики ?). Співачка заряджає своїми творчими імпульсами всіх, хто потрапляє у радіус спілкування з нею. Імпонує її манера триматися на сцені – жодної штучності, кокетування зі слухачем, надмірності, вульгарності.
Готуючи програму свого творчого вечора, Лілія Коструба мріяла про співпрацю з найкращими музикантами. І це сталося. Цього вечора її спів лунав у супроводі симфонічного оркестру Львівської філармонії під орудою заслуженого артиста України Івана Юзюка. Прозвучали твори композиторів різних стилів та національних шкіл – аріїї та дуети з опер Дж. Верді, Дж. Пуччіні, М. Лисенка, з оперети австрійського композитора Р. Штольца, романси та пісні А. Кос-Анатольського, І. Альбеніса, Ф. Лонгаса, Е. Тозеллі.
Мабуть, творче «магнітне поле» співачки поєднало її сопрано в дуеті з ліричним тенором заслуженого артиста України, соліста Львівської опери Олега Лихача. Заворожуюча гармонія голосів, емоцій, музичних барв… У супроводі оркестру прозвучали й камерно-вокальні твори, які оркестрував відомий у Львові майстер цієї справи Богдан Бонковський.
Свято душі, яке Лілія Коструба та її колеги подарували слухачам, часом затмарювалося думками про те, якою ціною даються музикантам такі концерти. Особи у вищих ешелонах влади давно вже забули про такі установи, як філармонія. Багато хто, критикуючи в ЗМІ їхнє керівництво за бездіяльність, глузуючи з рівня професіоналізму, забуває про те, що самотужки вижити артистам майже неможливо. Лише в деяких з них не ламаються крила, і вони можуть піднятися над буденністю, творити й самовдосконалюватися.
Прикро усвідомлювати й те, що талант і праця багатьох наших « служителів муз і краси » не знаходять належної оцінки (не в слухачів, а чиновників), а «народними» і незаслужено «заслуженими» стають кумири натовпу, які формують (точніше, деформують) культуру нації.
«За вільну Україну» 2004 р. http://www.zwu.iatp.org.ua
|
| Категорія: Статті | Додав: OREST (16.02.2008)
|
| Переглядів: 826
|
|
|
| Посилання |
 |
| Статистика |
 |
|
|
