Головна | RSS
Меню сайту
Преса
Статті [12]
Головна » Статті » Статті

«Крушельницька не зійде зі свого трону»

Григорій ХРАМОВ


 
           Вечором пам’яті Соломії Крушельницької відзначила Львівська філармонія 130-річчя від дня народження славетної української співачки та 50-річчя її смерті.
“Соломіїною осінню” стали останні кілька тижнів. Круглі дати життя і смерті легендарної співачки були на афішах IX Міжнародного фестивалю оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької, позачергово влаштованого Львівською оперою, яка носить її ім’я; на оголошеннях про концерти, конференції, зустрічі у музично-меморіальному музеї - в тому будинку, де жила артистка у Львові. І ось до відзначення пам’ятних дат прилучилася Львівська обласна філармонія. У Концертному залі ім. С. Людкевича відбувся вечір пам’яті славетної Соломії.

Організатори влаштували не урочистості, не гучні промови і спогади, а свято пісні - української пісні, яку так любила і яку скрізь, на найпрестижніших сценах світу, пропагувала наша краянка.

...Хвилюючим моментом розпочався цей вечір: у залі зазвучав незрівнянний Соломіїн голос. У не дуже якісному запису (адже йому вже чимало років!), він усе одно доходив до серця - щирістю, глибиною почуття, неповторністю тембру.

А за вступним співом було слово. Переднє слово Ірини Лужецької - наукового працівника музею С. Крушельницької. У стислому, аж ніяк не “музейному” словесному вступі до концерту пролунала пророча оцінка нашої Соломії (з книги італійця Рінальдо Кортопассі): “Крушельницька не зійде зі свого високого трону; якщо ж і зійде, то хіба тільки для того, щоб посісти ще вище місце в історії музичної культури наших днів”.

- Ви не почуєте сьогодні оперних арій, - зауважила пані Ірина, - як не почули їх слухачі останнього виступу Соломії Крушельницької у Львові. Тоді, у 1949-му, вона вийшла на сцену з паличкою, бо тяжко їй було ходити. І співала українські пісні...”. Так співала, що зал довго стоячи вітав уславлену артистку. А через три роки її не стало...

Звичайно, ніяких порівнянь бути не може: голос Соломії - єдиний, унікальний, він не до порівняння. Але коли співали солістки Львівської філармонії Лілія Коструба, Оксана Савицька, та ще й під великим портретом Соломії, мимоволі вчувалися у мелодіях виконуваних пісень Соломіїні інтонації, Соломіїна теплота, Соломіїна уважність до найтоншого нюансу кожного твору.

І Соломіїна вимогливість, ретельність - і в доборі репертуару (народних пісень у високопрофесійних обробках - М.Лисенка, С.Людкевича, Б.Лятошинського, Д.Січинського, Г.Верьовки, оригінальних вокальних творів К.Стеценка, О.Нижанківського, А.Штогаренка, І.Чуми, Б.Весоловського, Б.Фільц та інших українських композиторів), і в підході до сценічного втілення цих маленьких шедеврів.

І сольний спів кожної з артисток, і їхні виступи в дуеті глядачі зустрічали тепло, піднесено, з неодноразовим “Браво!”.

 



 
© Високий Замок - інтернет версія       http://www.wz.lviv.ua  2002 р.

Категорія: Статті | Додав: OREST (06.02.2008)
Переглядів: 426
Пошук
Посилання
Сторінка на Фейсбуці
Статистика
Copyright Liliya Kostruba © 2018